Магістр ще у дитинстві приміряв зелений берет. Його батько був прикордонником, тому й хлопець мріяв про однострій та військову романтику.

«Який виш обрати, питання не виникало. Я вступив до Національної академії Держприкордонслужби й моя мрія здійснилася», - згадує Магістр.

Після закінчення – кордон, а у 2014 році – участь у перших бойових діях. У 2019 році прикордонник звільнився у запас та розпочав цивільне життя за кордоном. У перший день повномасштабного вторгнення чоловік вирішив повернутися до України.

«До військової частини я добирався три доби. Мене затримували на блокпостах, відправляли у фільтраційну зону, – з посмішкою згадує прикордонник. – Я їхав назустріч нескінченному потоку машин, що прямували до кордону з ЄС».

Згодом у складі резерву Магістр вирушив у зону бойових дій. Ворог на той момент мав набагато більше живої сили, техніки та артилерії. Підрозділ Магістра тримав позиції, обороняючи їх від так званих «кадирівців».

«Між бронежилет весь у дірках, – розповідає прикордонник. – Завдяки йому я залишився неушкодженим після прильоту.

Наразі Магістр продовжує службу, йому є кого захищати.

«Ми воюємо заради нашого майбутнього, заради майбутнього наших дітей. Якщо ми не вистоїмо, то втратимо нашу державність», – говорить прикордонник.